Рось Діна Іванівна

Вихователь дошкільного навчального закладу

***

У 2011 році закінчила Державний вищий навчальний заклад «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди» за спеціальністю «Дошкільне виховання» та здобула кваліфікацію вихователя дітей дошкільного віку, організатора дошкільного виховання, викладача психолого-педагогічних дисциплін у ВНЗ І-ІІ рівня акредитації.

З листопада 1996 року працює в дошкільному навчальному закладі, на посаді вихователя з лютого 2000 року.

Рось Діна Іванівна працює над проблемою: «Розвиток емоційного потенціалу дошкільників засобами сучасної театралізованої гри».

Не володіючи достатньою мірою навичками читання, письма, усного мовлення, діти дошкільного віку, як правило, віддають перевагу художнім засобам самовираження. Вони є для них водночас і засобами адаптації до зовнішнього світу, і засобами спілкування з довкіллям. Саме тому розвиток творчих здібностей дітей засобами театралізованої діяльності є процесом природним та високоефективним. Залучаючи малюків до такої діяльності, педагог реалізує не тільки завдання художнього виховання, а й більш глобальні - розвиток інтелектуально-творчого потенціалу у дітей.

Театралізована діяльність користується у дошкільників великою популярністю та суттєво впливає на всебічний розвиток дитини. Вона інтегрує всі компоненти естетичного виховання, сприяє розвиткові у дітей самостійності, ініціативи, почуття морального комфорту, доброзичливості, доброго настрою, вироблення адекватної самооцінки, впевненості у собі.

Що роблять діти, коли грають? Будь-який педагог відповість: полюбляють розігрувати виставки. Зазвичай дійство складають експромтом, ролей підбирають стільки, скільки в компанії гравців. Тема? її пропонує в більшості найбільш зацікавлена у грі дитина.

І все ж звідки з'являється тема? З побаченого, почутого, прочитаного. І чомусь зовсім рідко з пережитого.

Діти завжди готові грати виставу. Це їх спосіб пізнання світу. Але, якщо педагог влаштовує театр і запропонує грати в ньому, діти відчувають ускладнення. Адже вихід на сцену - це вже відповідальність перед глядачем. На відміну від спонтанного, звичайно, природного театру в цьому театрі у актора з'являється ряд обов'язків: він вивчає роль, бере участь у репетиціях, дотримується певних правил, виготовляє атрибути до спектаклю, несе обов'язок добре зіграти.

Але саме головне - в такій творчій атмосфері дитина розвивається швидше, повно цінніше. Вона відчуває, що її здібності і знахідки використовуються, вона потрібна колективу.

Народні казки, які розігруються з дітьми радують і нас, дорослих, оптимізмом, добротою, любов'ю до всього живого, мудрою ясністю до розуміння життя, співчуттям до слабого, гумором.

Дитина, входячи в казку, отримуючи роль одного із її героїв, залучається до культури свого народу, мимохідь поглинає в себе те відношення до світу, яке дає силу і стійкість, щоб прожити майбутнє життя.

Театральне мистецтво близьке і зрозуміле дітям - адже в його основі лежить гра, найголовніша діяльність для дитини. Що ж таке театр у житті дитини?

По-перше, це - свято: яскраві костюми, оплески, вітання, посмішки, побажання, квіти.

По-друге, театр - це розвиток пізнавальних інтересів, удосконалення психічних процесів: пам'яті, уяви, мислення, розширення світогляду та мовленнєвого спілкування.

По-третє, театр - це усвідомлення власного "Я" та можливість самовираження особистості. В театрі формуються особистісні моральні якості, долаються недоліки: сором'язливим, невпевненим у собі дітям театр допомагає зняти нервове напруження, подолати сумніви щодо себе, повірити у власні сили, невгамовним та неорганізованим - навчитися витримки.

По-четверте, театр - це високий рівень естетичного виховання, адже він поєднує в собі впливи музики, танцю, пластики, мовлення та зображувального мистецтва. Він позитивно впливає на емоційну сферу дитини, акумулює життєву мудрість, оптимізм, енергію.