/Files/images/7055.gif



/Files/images/muzika/IMG_1570_новый размер.JPGУ 1995 році закінчила Сумський державний педагогічний інститут імені А.С. Макаренка за спеціальністю "Музика і методика виховної роботи" та здобула кваліфікацію вчителя музики і методиста з виховної роботи.

З вересня 1996 року працює в дошкільному навчальному закладі на посаді музичного керівника.

Ніколаєва Олена Ростиславівна працює над проблемою:"Використання музично-ритмічних рухів на традиційних музичних заняттях"

На традиційних заняттях більше часу відводимо музично – ритмічним рухам. До цього виду діяльності ми відносимо музично – ритмічні вправи, танці, хороводи та ігри, які допомагають малюку краще зрозуміти, відчути, полюбити музику, усвідомити її настрій, навчитися розрізняти засоби музичної виразності, частини твору.

Значення музично – ритмічних рухів у музичному вихованні дошкільників:

Значення цього виду музичної діяльності важко переоцінити, адже в ранньому дитинстві малюки адекватно реагують на музику різного характеру і свої емоції передають через рух – пружинять ніжки під веселу музику, погойдуються з боку в бік під музику спокійного характеру. Такі відомі вчені, як Тотеш Бабаджан, Микола Щелованов зазначали, що музично – ритмічне виховання треба починати якомога раніше, адже емоції під впливом музики створюють потребу у руховій активності, яка поступово набирає більш довільного характеру.

Система прийомів з навчання музично – ритмічних рухів:

/Files/images/muzika/Vliyanie-muzyiki-na-psihiku-cheloveka.-02jpg.pngМузично – ритмічні вправи, танці, ігри, хороводи спрямовані на виконання певних завдань з розвитку музичних здібностей дошкільників і мають доповнювати одне одного, перебувати у тісному зв’язку, утворювати систему,в якій музичне виховання здійснюється у певній послідовності. Наприклад , не можна приступати до розучування таночка чи гри, попередньо не розучивши танцювальних рухів до них, не навчивши дитину чути початок і закінчення музики, зміну її частин. Так, до того, як ознайомлювати дітей з українським таночком, на попередніх заняттях ми розучуємо його елементи :

- крок «бігунець»;
- «колупалочка»;
- присядка ( для хлопчиків);
- ритмічні притупи , оплески.

Для кращого сприймання рухів дітьми доречно використовувати ігрові прийоми:

- крокуємо, як солдати на параді ;
- пружинимо ніжки, як кішечки «м’який» крок»;
- стрибаємо, як м’ячики;
- перестрибуємо через рівчачок «бігунець»;
- ставимо ноги «квіточкою»- вихідне положення ніг перед «пружинкою».

Музично – рухові вправи допомагають навчити дітей узгоджувати рухи з характером музики, ритмічно і виразно рухатися, розвивають почуття ритму, передають через рух ритмічну виразність музики.

Використання музично – рухових вправ під час свят:

Деякі музично – рухові вправи доречно використовувати на святах. Усі освітні програми у розділі з музичного виховання містять вправи з предметами. Листочки, стрічки, прапорці, хусточки, квіти , брязкальця в руках малюків під час виконання таких вправ стануть окрасою будь – якого свята. До прикладу візьмемо вправу з квітами, яку часто використовуємо на святі мам. У молодшій групі під час виконання такої вправи діти вчаться:


- бігати легко, відповідно до музики ;
- під час руху зберігати дистанцію ;
- утримувати рівне коло ;
- звужувати і розширювати коло згідно зі зміної динаміки музики та «музичної фрази»;
- виконувати «пружинку», погойдуючи квітами над головою у такт музики;
- легко кружляти на пальцях.

І це далеко не весь перелік завдань, які можна розв’язати під час виконання цієї вправи. А скільки позитивних емоцій отримує дитина, адже вона вітає квіточкою матусю, танцює для неї і разом з друзями утворює великий букет для всіх мам.

Таночки у дитячому садку:

/Files/images/muzika/dancers3.pngДоречно нагадати , що всі музично – ритмічні рухи у молодшому дошкільному віці діти виконують разом з вихователем. У старшій групі завдання для дітей будуть уже складнішими. Скажімо, якщо для малюків підбираємо музичні твори з контрастними частинами, то у старшому дошкільному віці музичний супровід може зберігати єдиний характер. Діти мають уже вміти:

- змінювати рухи зі зміною частин у музичному творі, зокрема заспіву і приспіву;
- виконувати вправу відповідно до характеру музики – пластично, ритмічно;
- відчувати ритм і відповідно до нього виконувати рухи, при цьому співати, перешиковуватися і все це робити самостійно.

Серед інших видів музично – рухової діяльності, танцям музичні керівники приділяють чи не найбільше часу. Тай справді, яке ж свято без таночків? Веселі, запальні, жартівливі, плавні, хороводні – без них не обходиться жодний святковий ранок у дитячому садку.

Ми ознайомлюємо малюків з елементами народного, бального та класичного танців, розвиваємо у них творчі здібності, які допомагають дітям створювати самостійні танцювальні образи, замінювати рухи в таночках на інші, вигадувати власні таночки.

Найпростіші рухи народного танцю дитина «вбирає» в себе ще у ранньому дитинстві. Почувши веселу музику, маленькі танцюристи починають пружинити ніжки, погойдувати головою, виконувати «веселі ручки», але такі дії вони сприймають скоріше як забаву. Однак з часом, набувши певних танцювальних навичок, діти можуть проявити себе справжніми артистами. У наш час умови постановки таночків змінилися. Старші дошкільники із задоволенням виконують сучасні ритмічні таночки під фонограми відомих співаків, композиторів – класиків. Тут є простір для творчості музичного керівника. Та треба пам’ятати, що таночки під фонограму можна розучувати лише зі старшими дошкільникам. Це можуть бути один – три таночки, які діти виконуватимуть на святі. Інші таночки розучують і виконують під акомпанемент музичного керівника, бо жодна фонограма, навіть найкраща, не може замінити «живе» виконання.

Розучуючи з дітьми будь – який таночок, пояснюємо їм , що означає кожний рух, жест, розповідаємо оповідки за сюжетом таночка. Дитина має зрозуміти , що танець – це мова музики і рухів, через яку до глядачів можна донести певну інформацію. На жаль, інколи музичні керівники так захоплюються сучасними кліпами, що намагаються перенести побачене і почуте на дошкільників , навчаючи їх вульгарним рухам під брутальну пісню з незрозумілим змістом. Такі «танці» не те що дитина , а й дорослий не спроможний збагнути. Або, скажімо, за допомогою дітей намагаються зробити «сурдопереклад» дорослої пісні, вважаючи це дуже потішним. Звичайно, ні про яке виконання завдань з музичного виховання тут не може йтися. Незалежно від того , до якого жанру відноситься танець – сучасний, народний, класичний чи спортивний, він має бути доступний дітям, зрозумілим , цікавим, не обтяжливим, таким , що виховує естетичний смак.

Музично – рухові ігри:

Музично – рухові ігри,як правило, є заключною частиною музичного заняття. Вони допомагають психологічно розвантажувати дітей, навчати їх гідно сприймати не лише перемоги, але й поразки. Гра стимулює дитину до творчості, розвиває уміння поводитися в колективі, дружні стосунки, викликає у неї шквал емоцій, розвиває психологічно та фізично.

Умовно ми можемо поділити ігри на народні, сюжетно – рольові та творчі. Окремо виділяємо музично – дидактичні ігри . Через ігри ми навчаємо дітей не лише слухати музику, виконувати певні рухи відповідно до її характеру, але й розвиваємо у своїх вихованців орієнтування в просторі, самоконтроль.

Гра є засобом розвитку у дітей музикальності. Звичайно всі ці завдання можна реалізувати і в інших видах музично – рухової діяльності, але саме у грі діти почуваються більш природно , розкуто, гра викликає у них найбільший інтерес та захоплення. Ігри з предметами, зі співом, з творчими завданнями, з музичним супроводом цікаві не лише дітям , але й їхнім батькам. Враховуючи те, що на кожному святковому ранку за методикою треба проводити дві – три гри, не треба нехтувати цим видом діяльності, адже розучені на заняттях ігри – це вже готові номери для виступів на святі.

/Files/images/muzika/kozachka.pngОсобливу увагу треба звернути на народні ігри, які музичні керівники мають використовувати на рівні з авторськими іграми. Дехто вважає їх у наш вік глобальної комп’ютеризації застарілими, не цікавими для дітей. Це велика помилка. Адже на першому році життя дитина із задоволенням грається у «Ладки – ладусі», «Сороку – ворону», «Гоп, гоп, гу- ту – ту» та у багато інших забавлянок. У старшому дошкільному віці діти водять хороводи, граються в рухливі ігри. Такі ігри, як «Подоляночка», «Ой на горі жито», «Гляньте діточки малі» та інші, прилучають дошкільників до народного мистецтва, виховують естетичний смак. Будь – яка гра є розвивальною для дітей, а народні ігри зі співом чи просто з музичним супроводом розвивають ще й музичні здібності.

Народні ігри здебільшого пов’язані з порами року, тому і планувати їх проведення треба відповідно. Якщо музичний керівник на музичних заняттях регулярно ознайомлює дітей з різними іграми, то провести вечір розваг на основі народних музично – рухливих ігор йому буде нескладно, а діти отримають велике задоволення.

Ігри зі співом, хороводи розучуємо на музичних заняттях, потім вихователі закріплюють отримані дітьми знання у групі. У теплу погоду діти із задоволенням граються в такі ігри на ігрових майданчиках. Гру можна вважати засвоєною, якщо діти самостійно організовують і проводять її, слідкують за ходом гри, дотримуються усіх правил.

***

«Фантазію і здатність до переживання слід розвивати у ранньому

віці. Усе, що дитина переживає, все, що в ній пробуджене і

виховане, проявляється впродовж усього її життя». Карл Орф

Кiлькiсть переглядiв: 1049