"Гей, малюче, чому мовчиш?"
Сучасні малюки починають говорити дуже пізно. Чому так? Невже сучасні діти насправді «мовчуни»?
Число звернень до спеціалістів з цього питання зросло в десятки разів в порівнянні з 80 – 90-ми роками. Причин, як правило, дуже багато. Мовні порушення – це лише верхівка «айсбергу», те, що лежить на поверхні. Часто тільки сигнал про якусь біду.
Пізно починають говорити діти «зрілих» батьків. Коли мамі і батьку вже 35-40 років і більше. Тут частіше винна підвищена розбірливість дорослих батьків. Коли дитина довгоочікувана, то з неї кожну порошинку здувають. Мами та татки готові все робити за малюка самі: навіть говорити. А мовлення з’являється у дитини для того, щоб передавати оточуючим свої бажання, вимоги. У цих дітей починати говорити немає стимулу. Їх і так з півзвуку розуміють. А що не зрозуміло, можна і жестами пояснити.
Іноді може бути прямо протилежна причина довготривалого мовчання: батьки не можуть собі дозволити сидіти в декреті, рано виходять на роботу. Мамі немає часу з малюком займатись, говорити, грати, гуляти, співати пісні. Тобто стимулювати появу мовлення. А повернувшись з роботи, батьки переважно дивляться новини, фільми, слухають музику… Так що замість мами і тата у дитини головне «джерело» інформації – телевізор. А він блокує увагу, перенавантажує мозок дитини, фактично загальмовує розвиток.
Ще одна причина затримки мовлення – стан здоров’я. Мами, що пізно народжують входять в так звану «медичну групу ризику». Малюки у них частіше звичайного з’являються слабкими, з різними паталогіями, які частіше за все впливають на їх психічний розвиток, і мовлення в тому числі.
Крім того в країні кожен рік росте число дітей, що з’явились на світ завчасно. Лікарі рятують малюків з вагою 900-800 і навіть 700 грамів! Це, звичайно, велике досягнення. Але, на жаль, у половини завчасно народжених можуть розвинутись серйозні проблеми із зором. У 45% недоношених дітей – рухові порушення. В 3-4 рази частіше, ніж у доношених, буває зниженим слух.
А дитина починає вчасно говорити лише тоді, коли вона повністю здорова. Ну або майже повністю. Розвинені дрібна моторика, увага, вміння орієнтуватись у просторі. Тому у недоношених малюків виявляється весь спектр мовленнєвих порушень. Їм дуже важко наздоганяти своїх здорових однолітків.
Є група дітей, які повністю здорові, у них немає проблем з розвитком всіх інших навичок, окрім мовленнєвих. Тоді треба шукати відповіді в родинних зв’язках: хто коли почав говорити по батьківській та материнській лініях. Якщо папа заговорив в три роки, то і син навряд чи почне говорити раніше. Нічого страшного в цьому немає. Дитина, коли почне говорити, дуже швидко наздожене втрачене. Доречі, хлопчики традиційно починають говорити пізніше за дівчат.
Коли ж треба звертатись до спеціалістів?
Будь-яке відставання від норми у малюка – вже привід. Особливо уважно треба слідкувати за темпом розвитку, якщо дитина входить у групу ризику по медичним показникам. Лікарі за такими проблемними малюками починають спостерігати відразу після народження. А ось про психологів і педагогів батьки якось дружньо забувають. В кращому випадку ці спеціалісти приєднуються до лікарів, коли дитині вже 3-4 роки. Це пізно! Втрачається така колосальна кількість можливостей.
Саме перші три роки – час коли закладаються навички спілкування, можливо багато відкоригувати. Допомогти малюку навчитись говорити. А це значить в майбутньому піти в дитячий садок, закінчити школу, вступити до вузу.
У світі звуків
Наше мовлення складається із звуків. Правильно вимовляти звуки рідної мови дитина має навчитися до школи. Важливим завданням мовленнєвого розвитку дітей є виховання звукової культури мовлення. Поняття звукової культури мовлення досить широке, воно містить цілий ряд важливих компонентів.
Чітку артикуляцію звуків рідної мови, фонетичну і орфоепічну правильність мовлення, правильне мовленнєве дихання, силу голосу, темп і тембр мовлення, інтонаційні засоби виразності (наголос, логічні паузи, ритм), фонематичний слух.
У дошкільному віці простежується неправильна вимова дитиною звуків. Це цілком закономірне явище. Але більшість дітей не може самостійно опанувати правильну звуковимову, отже, потребує допомоги дорослого. Не всі батьки приділяють цьому серйозну увагу. Деякі вважають, що настане час і дитина сама навчиться говорити. Якщо ж малюк продовжує і за рік-два говорити з помилками, вони дивуються: « Чому ж ти досі не навчився говорити правильно?» Допомогу дітям із серйозними вадами мовлення надають спеціалісти – вчителі-логопеди.
Щоб своєчасно виправити звуковимову дітей, батьки мають знати ті вади, які найчастіше зустрічаються в дошкільному віці. Розрізняють такі види неправильної звуковимови: пропуск звуків, заміна звуків, спотворення звуків.Чиста і правильна звуковимова залежить від багатьох чинників. Значну роль відіграють індивідуальні особливості дитини, стан її психічного розвитку. Недоліки вимови звуків можуть бути зумовлені пошкодженням центрального або периферійного відділів мовленнєвого апарату внаслідок інфекційних хвороб або вроджених вад. У таких випадках потрібне втручання ще й спеціалістів-лікарів.
Послідовна і систематична робота з дитиною над формуванням звуковимови сприятиме своєчасному виправленню мовленнєвих вад, досягненню на кінець дошкільного віку чіткої вимови усіх звуків рідної мови.
Поради батькам
1. Не повторюйте за дитиною неправильної вимови звуків.
2.Розмовляйте з дитиною правильно вимовляючи слова.
3.Своєчасно виправляйте неправильну звуковимову дитини.
4.Якщо мовлення вашої дитини нечітке і незрозуміле для оточення, зверніться до вчителя-логопеда.
5.Вірші, чистомовки, скоромовки стануть надійними помічниками у вихованні правильного і виразного мовлення вашої дитини.
